Форум міста Шпола Черкаської області

Загалом це звичайний, нічим особливим не примітний райцентр. На південно-західній його околиці розташоване Дар’ївське заповідне урочище, а в урочищі – шполянська школа для розумово відсталих дітей. Але нас цікавить не школа, а будівлі, в яких вона розташована. Це колишній маєток видатного політичного діяча, міністра фінансів Російської імперії Олександра Агеєвича Абази. Зберігся головний будинок маєтку та господарські будівлі. Палац Абази – єдиний палац Черкаської області, збудований в стилі пізнього класицизму в середині ХІХ століття. Декорування фасаду палацу має виразні молдавські мотиви. Це пояснюється молдавським походженням родини Абаза. І, можливо, південним темпераментом власника можна пояснити не характерні для лісостепової України ажурні колони та велику терасу, на яку виходить другий поверх палацу. Серед густого парку цей палац виглядає трохи незвично й не справляє враження, на яке, можливо, розраховував Олександр Абаза.

http://ukrainaincogn... alt='Господарські будівлі маєтку' title='Господарські будівлі маєтку' height='319' width='550' style='border: 0px;'>

Господарські будівлі маєтку

Щоб дістатись до колишнього маєтку Абази, потрібно центральною вулицею Шполи доїхати до цукрового заводу, заснованого ще у 1851 році, й повернути праворуч. Пряма дорога приведе до Дар’ївського заповідного урочища (парку «Дарівка»).

Текст та фото Романа Маленкова

http://ukrainaincogn... target='_blank' style='text-decoration: none; color: rgb(0, 68, 119);'>http://ukrainaincogn... alt='Палац Абаза' title='Палац Абаза' height='227' width='550' style='border: 0px;'>

http://ukrainaincogn... alt='Палац Абаза' title='Палац Абаза' height='388' width='550' style='border: 0px;'>

Микола Сова Тема: Історія Шполянської школи-інтернату
А ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ ІЗ МАЄТКУ АБАЗИ

ГОСПОДАРІВ МІСТА БУЛО БАГАТО

1793 рік особливий: Правобережжя возз'єднане з Лівобережною Україною. Будь-яке возз'єднання України мало велике значення, воно сприяло її розвитку. Того разу поділ на воєводства був ліквідований. На об'єднаній території створено 2 намісництва — Брац-лавське і !зяславське (Волинське). У січні 1795 року було засновано ще 3-є намісництво — Вознесенське, до якого ввійшли Уманський, Катеринопільський і Черкаський повіти. Отже, м.Шпола входила до нього. Однак, уже наступного року (1796) указом російського царя Павла І намісництва ліквідовуються, а замість них створюються губернії. Правобережну частину Черкащини, Шпо-лу в тому числі, було віднесено до Київської губернії. В ній було 5 повітів: Уманський, Звенигородський, Чигиринський, Черкаський і Канівський. Шпола належала до Звенигородського повіту. Величезні земляні простори на Черкащині були подаровані різним царевим вельможам, графам Бобринським, Воронцовим, генералу Висоцькому (наступнику князя Потьомкіна) і іншим.

Місто Шпола належала саме генералу Висоцькому.

Але при розподілі маєтків генерала Шпола дісталась Миколі Лопухіну і його невістці Дарії. Вона ж в 1 830 році одразу віддала його своїй дочці Катерині Федорівні, ПО ЧОЛОВІКОВІ Скоро-;

дулі, а в 1850 році Дарів Ло-пухіна продала Шгюлу Івану Олексійовичу Орлову. Князівський рід Лопухіних розпочався від Петра Васильовича Лопухіна (1753-1827 рр.). Князівське звання одержав в 1799 році. Його дочка, Ганна Петрівна (1777-1805 рр.) камер-фрейліна, стала коханкою царя Павла І, від якого мала сина Павла Павловича Лопухіна. НОВИМ ВЛАСНИКОМ СТАВ ОЛЕКСАНДР АБАЗА

Шпола належала І.О.Орлову недовго, через 8 років він продав маєток (18 тис. 538 десятин) Олександру Авгійо-вичу Абазі. Тоді в Шполі було 798 дворів, 2 православні церкви (Троїцька — побудована в 1784 році, Миколаївська — побудована в 1786 році), і єврейський молитовний бу-динок-синагога, 2 заводи (винокурний і цукровий), хороша школа, залізнична станція, від якої проходила залізниця довжиною 21 версту до станції Цвітково (в 1876 році з станції було відправлено 17,021 пуда вантажу, а прибуло 77,281 пуда). На цей час в Шполі було 5490 жителів.

Новий власник Шполи, Олександр Авгійович Абаза — російський державний діяч (1821-1895 рр.), належав до родовитої дворянської сім'ї, яка вийшла з Молдавії. Освіту одержав в Санкт-Петербурзькому університеті в 1839 році, і після цього був відправлений на військову службу. Невдовзі його відрядили на Кавказ, де він був поранений в бою. Нагороджений чином поручика за хоробрість і орденом Святого Володимира з мечами. Через поранення змушений залишити військову службу. Ще молодий, повний сил і бадьорості приєднується до того освіченого і гуманістичного гуртка вищого світського товариства, яке гуртувалося навколо великої княгині Олени Павлівни. При дворі Олени

Павлівни він і служить, спочат-
ку церемоніймейстером, потім
гофмейстером. Виконуючи
свої придворні обов'язки, Аба-
за не стояв осторонь гро-
мадської і державної діяль-
ності: він був вибраний від
дворян Санкт-Петербурзької
губернії членом ради держав-
них кредитних установ, а в 1865
році призначений членом ради
міністерства фінансів і ство-
реної комісії для перегляду
податкової системи. На цей же х

час Абаза засідав в головному комітеті залізниць. В 1871 році він був призначений на посаду державного контролера, а в 1874 — став головою департаменту економіки державної ради. На цій посаді Абаза вже міг здійснювати значний вплив на російські фінанси і економічне життя країни. В 1880 році був призначений міністром фінансів, але через певний час пішов у відставку і знову був призначений на посаду голови департаменту економіки, яку займав беззмінно до 1892 року. В голодні 1891-1892 роки був головою комісії і продуктового забезпечення. Це була його остання висока посада. В 1892 році він залишив всі посади і проживав за кордоном, де і помер в Ніцці на 74 році життя.

Він був одним з найбільш переконливих і талановитих представників цієї епохи реформ, перший продовжувач справи Татаринова з питання організації державного контролю і перший міністр фінансів, який вирішив приступити до відміни нераціональної, застарілої податкової системи. Окрім цього, Абаза залишив вклад в державне російське життя своєю просвітницькою діяльністю. В період служби при дворі княгині Олени Павлівни, між Олександром Авгійовичем і нею склалися близькі, інтимні стосунки, які сприяли його кар'єрі, і в результаті яких народилася позашлюбна дочка Пелагія.

У ПЛАНАХ -БУДІВНИЦТВО ЗАЛІЗНИЦІ, ДЕНДРОПАРКУ

О.А.Абаза після купівлі маєтку з Шполою почав пов'язувати майбутні плани.

У другій половині XIX ст. на Черкащині, як і у всій Російській імперії, сталися глибокі соціально-політичні і економічні зміни, зумовлені скасуванням кріпосного права. Швидко зростали міста, споруджувались фабрики і заводи, прокладались залізниці. На Черкащині, насамперед, розвивалися ті галузі промисловості, що обслуговували сільське господарство—цукрова, винокурна, борошномельна, тютюнова. Виникали нові підприємства, особливо цукрові, розширювалися старі. Відбувалася концентрація промисловості, яка призводила до утворення монополістичних об'єднань. Так, був створений синдикат цук-розаводчиків. Керівну роль в ньому зайняли Бобринські (що мали 6 заводів), Потоцькі (7); Бродські (9), Терещенки (7). Основним завданням цього об'єднання було не допустити зниження цін на внутрішньому ринку. У подальшому розвитку промисловості і торгівлі відіграло важливу роль будівництво залізниць. Вони зв'язали Черкащину з велики-ми промисловими і культурними центрами України та Росії. 1876 року Фастівська залізниця сполучила Фастів, Білу Церкву, Корсунь, Смілу, Черкаси і Знам'янку. Велике значення для економічного розвитку Черкащини мала залізниця, перша частина якої (Цвіткове— Шпола) була збудована в 1885 році, а друга (Шпола—Тальне) — 1889 року. В 1889 році була введена в експлуатацію залізнична колія Вапнярка—Христи-нівка, в 1890 році Козятин— Умань через Христинівку, і в 1891 році Христинівка—Шпола через Тальне. Ці колії зв'язували Шполу з центральними, південними і західними областями України. В Шполі розпочинається будівництво залізничної станції, будуються поштова контора, телеграфна станція. Шпола стає волосним центром.

Все це не міг не врахувати граф Абаза. Він вирішує займатися цукровою промисловістю з надією на великі прибутки. Виникла необхідність часто бувати в маєтку. Він глибоко вивчає всю місцевість, щоб вибрати місце для будівництва палацу. Знайомство з Уманською „Софіївкою' наштовхує на думку побудувати дендропарк. Вибір впав на місцевість в 2 км від Шполи, найвище місце в даній місцевості, без боліт, туманів і комарів, на відміну від Санкт-Петербурга. Було розпочато будівництво дендропарку, в якому було посаджено різні дуби (навіть пірамідальні), різноманітні породи сосен, бук і інші дерева. Хотілося, щоб як і в Молдавії, було багато лип. Посаджено такі, щоб цвіли протягом всього літа. Великі труднощі виникли в створенні ставу, бо до річки було далеко, для цього створено декілька каскадних споруд для збору води і криниця для поповнення ставу. Приступили до будівництва палацу. Абаза старався, щоб він був красивим, в класичному стилі. В імператорській майстерні було вилито 10 чавунних колон і доставлено на місце. Використовувався граніт, мармур, свинцеві прокладки. Вийшов палац красивий і зручний для розміщення всієї свити по приїзду в маєток. Для зручності до нього підведено водопровід і місцеву каналізацію, створили газо-ве освітлення. Все це — з використанням паралітних труб. Для газового освітлення використовувались спалені корчі і пеньки. А для під'їзду до маєтку і для вивезення зерна і цукру на ринок Абаза побудував свою залізничну станцію на залізничній вітці Шпола—Христи-нівка, за 2 км від палацу. За розповідями, одного разу по приїзді на цю станцію графу захотілося під'їхати до палацу саньми. На превеликий жаль, сніг розтанув, тому було наказано насипати 2-кілометровий шлях цукром зі своїх заводів і все таки під'їхати до палацу саньми.

Абаза інтенсивно займався цукровою промисловістю, реконструював старий завод, побудував нові. Це давало великі прибутки.

ВЛАСНИКАМИ МАЄТКУ СТАЮТЬ УРУСОВИ

Йшли роки. Підростала позашлюбна донька. Постало питання про її одруження. Вона вийшла заміж за статс-секретаря Олександра II — князя Урусова. З цієї нагоди дочці Пелагеї батько дарує Шпо-лянський маєток. Так Урусови стають господарями маєтку.

Існує дві точки зору щодо назви маєтку Верхня Дар'ївка. Перша — та, що володаркою була Дарія, — сумнівна, бо володаркою була Пелагея. А Дарія Лопухіна володіла Шполою задовго до виникнення маєтку. Друга — від слова „дарить' маєток. Ця друга більш ймовірна.

Отже, основний маєток князя Урусова, що знаходився на найвищому місці на Шполянщи+ні, став називатися Верхня Дар'ївка, а залізнична станція Урусових, що знаходилась внизу, стала називатися Нижня Дар'ївка.

Жили Урусови в Петербурзі. Впродовж року маєток доглядали багато кріпаків, адже в господарстві було багато корів, курей. Курятник розміщувався в будинку, де потім жили працівники школи. Донині збереглась і голуб'ятня. Житлові приміщення для кріпаків знаходились там, де нині магазин; кухня, їдальня для кріпаків — де майстерня та спортзал. Урусови господарювали, приїжджаючи з столиці. Народжувалися і підростали діти: сини — Олександр і Володимир, дочка — Олена. В Верхній Дар'ївці ставало гамірно і весело, коли влітку приїжджала молодь. Організовували бали, катання на конях — для цього була побудована хороша конюшня для породистих коней і іподром, обсаджений соснами, які і нині стоять, як сторожі, шумлять і розмовляють про минуле. Проводились пікніки і на ставку — катання на човнах.

За розповідями, одного літа дочка Олена потонула під час катання на човні. Урусови опорожиюють став, і на його місці садять сад. І нині старенький сад трохи родить. Його називають Нижнім садом.

На початку XX ст. відбулися складні події в Російській імперії, на Україні, на Черкащині — перша революція, перша світова війна, лютнева і жовтнева революції, громадянська війна. Вони торкнулися і Верхньої Дар'ївки, усіх її жителів. Урусови' виїздять за кордон, залишивши все. (Далі буде).

(Підготовлено за матеріалами з архіву, наданого Шполянською школою-інтернатом) .

Закрити